Мойсей
Фішбейн: Виступ на загальнонаціональному круглому столі,
28. 07. 2006
Шановне товариство!
Ідучи сьогодні вранці сюди, до Українського
Дому, я ішов Києвом як окупованою територією. Я чув тільки
чужу мову. Наближаючись до Українського Дому я побачив наших
хлопцівз прапорами, і тут двоє-троє людей якихось сказали
російською мені: «Ви ідьоті туда — там собіраються українськіє
націоналісти». Так от я хочусказати: нехай ніхто
мене, єврея, не лякає українським націоналізмом. Бо я ісам
український націоналіст. Налякати мене можна не українським
націоналізмом, а малоросійством. Я згадую слова видатного
французького філосова Шарля Бернара: «Якщо ти не розмовляєш
мовою тієї землі, на якій живеш, ти або загарбник, або гість,
або дебіл». Так от я хочу сказати: забагато у нас, в
Україні, загарбників — геть їх з України! Гості мають
пам’ятати про те, що вони гості, а гість не буває назавжди,
гість — це
тимчасово. Гості про це мають пам’ятати, а місце дебілам,
ну, принаймі, не
в парляменті.
Я часом замислююсь як багато у нас ідіотизмів. Наприклад,
один із них —
це «Тєатр руской драми імені Лєсі Украінки». Уявіть
собі: театр української
драми імени Турґєнєва. Але, не менший ідіотизм — це Кримська
Автономія. Я незнаю що це таке. Ніде в світі немає автономії
не за національною ознакою, як мені це відомо. І, на мою
думку, з Кримською Автономією в Україні, з цим поняттям,
з якого оце гниття починається часом, треба закінчувати.
Я маю дуже коротке запитання. Одне з них я маю до пана виконувача
обов’язки міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка.
Пан Юрій свого
часу сказав, що йому відоме прізвище депутата, який провозив
отруту для
кандидата на президента Віктора Андрійовича Ющенка. Коли
це прізвище буденазване і де цей депутат? Дуже гарно і майже
героїзм оголосити персонами нон-ґрата двох негідників (депутати
Держдуми Росії Константин Затулін і Владімір Жириновський
— ред.). Я навіть їхніх прізвищ не хочу назвати. Ви їх знаєте.
Але, справжнім, якщо не героїзмом, то професіоналізмом наших
українських спецслужб було б нарешті припинити в Україні
діяльність російських резидентур.
Майдан — це були чи не найщасливіші дні у моєму житті.
Я працював у
центральному штабі Віктора Андрійовича. Я літав з ним
навіть у його літаку.
Так от я хочу звернутись зараз до нього, бо впродовж всього
його
президентства я до нього звернутися не можу. Спочатку там
був Третьяков з своєю третяковською ґалерією (колишній
перший помічник президента Ющенка). Я звернуся у такий
спосіб: Вікторе Андрійовичу, дорогий і рідний: ми вам
нічим не зобов’язані — ви зобов’язані нам, всім, народові
України. Вікторе Андрійовичу, дорогий, любий і рідний,
«10 кроків назустріч людям» (назва пляну діяльности команди
В. Ющенка — ред.) — це чудово, але я чекаю від вас не
десяти, а бодай 3-ох кроків назустріч українській нації.
Я хочу, щоб була українська Україна, бо є французька
Франція, є німецька Німеччина, є італійська Італія, — тільки
немає української України. Коли буде українська Україна,
то добре в ній житимуть всі, починаючи від етнічних українців
і закінчуючи іншими сущими в Україні. Поки Україна залишається
аморфним клаптиком пост-совєтського простору на якому є
тільки напис — «Україна» і з цього клаптика качають і качають,
качають і качають.
Україна має бути українською Україною і слава Україні
—українській!
Слава Україні!
(Текст на підставі звукозапису)
*Мойсей Фішбейн (1946 - ) : український
поет, перекладач. Збірка віршів
«Дивний сад».
http://www.homin.ca/news_view.php?category=politics&news=297&lang=ua
Разделы
